Андрушівка — місто обласного підпорядкування в Житомирській області, розташоване на річці Гуйва, за 47 км на південний схід від Житомира. Історія розвитку промисловості цього міста є відображенням економічних та соціальних змін, які відбувалися в Україні протягом кількох століть.
Перші згадки про Андрушівку датуються 1683 роком, коли вона фігурує як "Андрусовка" в переліку "пустих сіл". З XVII століття село перебувало у власності польських магнатів Бержинських. Вони побудували на березі ставка палац та заклали парк, що свідчить про їхній вплив на розвиток місцевої інфраструктури.
У 1793 році, після другого поділу Речі Посполитої, Андрушівка відійшла до Російської імперії. Згідно з переписом 1798 року, в селі налічувалося 123 двори з населенням 1046 осіб. Діяли винокурня з двома котлами, три водяні млини та один кінний млин. Ці дані свідчать про початок промислової діяльності в регіоні.
Середина XIX століття стала періодом активного промислового розвитку Андрушівки. Завдяки сприятливим ґрунтово-кліматичним умовам для вирощування цукрових буряків та попиту на цукор, почала розвиватися цукрова промисловість. Спочатку функціонувала невелика соковарня на лівому березі Гуйви, яка використовувала працю покріпачених селян та батраків з навколишніх сіл. Процес виробництва був примітивним: буряки терли на спеціальних тертках вручну, а для вичавлювання соку використовували пристрої, приведені в рух кіньми та волами.
У 1848 році в Андрушівці було збудовано перший на Житомирщині цукровий завод. Це стало можливим завдяки зусиллям Товариства цукрових заводів братів Терещенків, які звернули увагу на потенціал регіону для розвитку цукрової промисловості. У 1869 році маєток графів Бержинських був придбаний цукрозаводчиком Миколою Артемійовичем Терещенком. Він модернізував завод, впровадивши механізацію виробництва, що значно підвищило його ефективність.
У 1871 році на кошти Артемія Терещенка в Андрушівці було відкрито однокласне училище, яке згодом стало двокласним. Це свідчить про прагнення підприємців того часу покращити рівень освіти та підготовки робочої сили для промисловості.
У 1883–1914 роках завод зазнав значної модернізації: було впроваджено новітні технології, що дозволили збільшити обсяги виробництва та покращити якість продукції. Цукровий завод став основним джерелом економічного зростання Андрушівки, сприяючи розвитку інфраструктури та підвищенню рівня життя місцевого населення.
У 1919 році, після Жовтневої революції, в Андрушівці було створено революційний комітет, а згодом розміщувався штаб Першої кінної армії на чолі з Семеном Будьонним. Ці історичні події відзначилися активним політичним життям та військовими діями на території міста.
Промисловий розвиток Андрушівки продовжувався і в наступні десятиліття. Було побудовано спиртовий завод, шкіряний завод, цегельний та хлібний заводи. У місті діяли три загальноосвітні школи, музична школа, професійно-технічне училище, медичні установи, Будинки культури, кінотеатр та інші культурні заклади. Це свідчить про високий рівень розвитку соціальної інфраструктури та промисловості в місті.
Сьогодні Андрушівка є важливим промисловим та культурним центром Житомирської області, зберігаючи багатий історичний спадок та продовжуючи традиції промислового виробництва.